Як історичні претензії Варшави допомагають Кремлю руйнувати європейську єдність

Останні дії Варшави серйозно підривають двосторонній діалог.

Голова ОУН Богдан Червак заявив про це у соцмережі Facebook.

Він підкреслив, що провина за погіршення взаємин лежить суто на польській стороні, яка своїми кроками фактично підігрує Москві. Національна пам’ять стала інструментом тиску. Політик виділив шість деструктивних рішень сусідньої держави.

По – перше, протягом 2014 – 2015 років на південно – східних польських землях за сприяння чи мовчання місцевої влади знищили або осквернили десятки українських військових поховань та пам’ятників, зокрема у Грушовичах, Верхраті та Монастирі. Руйнування реальних могил і категорична відмова Варшави відновлювати навіть офіційні надгробки забезпечили ідеальну медіакартинку для російської пропаганди. Російські журналісти роками використовують ці кадри задля доказу нібито вічної ворожнечі між народами.

По – друге, польський парламент у липні 2016 року ухвалив ухвалу щодо подій 1943 – 1945 років, де офіційно назвав їх «геноцидом, вчиненим українськими націоналістами». Це рішення повністю знищило колишню ефективну та багаторічну концепцію взаємного примирення «прощаємо і просимо прощення». Російські спецслужби миттєво скористалися цим офіційним кроком Сейму, щоб виправдати та легітимізувати власні міфи про «український нацизм».

По – третє, у 2018 році Сейм і Сенат Польщі затвердили резонансні поправки до закону про Інститут національної пам’яті. Вони ввели кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі до 3 років за невизнання так званих «злочинів українських націоналістів». Спроба залякати українських мігрантів та обмежити роботу істориків завдала нищівного удару по взаємній довірі, що дозволило Москві розгорнути потужні інформаційні атаки проти обох столиць.

По – четверте, регулярні щорічні парламентські постанови до роковин Волинської трагедії депутати перетворили на відверту антиукраїнську кампанію. У документах Сейм дозволяє собі повчати Київ, заявляючи про «слабкі знання про УПА» в Україні та вимагаючи виховання українського суспільства за польськими історичними шаблонами. Ці закиди викликають справедливе обурення українців, підтверджуючи тези Кремля про те, що Захід нібито не сприймає Україну як рівного партнера.

По – п’яте, відкритим шантажем нашої держави, яка веде війну проти РФ, стали заяви польських посадовців про неможливість вступу України до ЄС із постаттю Бандери. При цьому сама Польща офіційно героїзує «проклятих солдатів» (як – от Ромуальда Райса «Бурого»), що причетні до масових убивств українського та білоруського цивільного населення. Подібний егоїзм шкодить антипутінській коаліції і дозволяє Москві заявляти, що Польща втомилася від допомоги.

По – шосте, у червні 2025 року польські законодавці ухвалили черговий закон, який затвердив 11 липня Національним днем пам’яті поляків – «жертв геноциду, вчиненого ОУН і УПА на східних територіях Другої Речі Посполитої» у 1939 – 1946 роках. Офіційна Варшава свідомо посилила градус протистояння. Це знову дало російським пропагандистам безкоштовні аргументи для спроб зруйнувати європейську підтримку України.

Незважаючи на провокації окремих діячів, наше суспільство демонструє стриманість. Українці зберігають повагу до Польщі як до сусіда та стратегічного союзника. Ми не піддаємося на маніпуляції, чудово розуміючи, що від будь – яких суперечок між Києвом та Варшавою виграє лише Кремль.

Сьогодні вкрай важливо усвідомити просту істину. Кожен новий ультиматум польської сторони є прямою інвестицією в інформаційну машину агресора. Поки польські політики зводять історичні рахунки, Росія успішно використовує ці розбіжності для розколу загальноєвропейської єдності і послаблення самої Польщі.