Про смерть відомого вченого, педагога та колишнього ректора Української академії друкарства стало відомо 5 травня 2026 року.

Сумну новину у соцмережах оприлюднив його син Тарас Гунько.

Служба за упокій розпочнеться у вівторок, 5 травня, о 19:00 у львівському храмі Святого мученика Климентія Шептицького, що на вулиці Кривоноса, 1.

“Тим, хто знав його за життя, не варто нагадувати про його щиру вдачу, педагогічні і організаторські здібності, відданість один раз обраній справі життя, творчу натуру, чесність перед собою і тими, з ким зводила його доля. А тих, кому не довелося перетинатись із ним у житті, прошу про молитву за упокій душі хорошої людини, батька, люблячого дідуся, українця-патріота, який практично усе свое свідоме життя присвятив громадській роботі, праці на науковій і освітянській ниві, мецената і шанувальника мистецтва, людини, яка покинула наш світ без матеріальних, і головне – моральних боргів ані перед країною, ані перед людьми, ані перед своїм сумлінням”, — зазначено у публікації.

Майбутній науковець народився 28 серпня 1937 року в селі Убині на Львівщині, а після закінчення місцевої школи у 1951 році став студентом Львівського поліграфічного технікуму.

Отримавши диплом, молодий спеціаліст поїхав за направленням до Туркменистану, де впродовж 1954 – 1956 років працював інженером-технологом у Марійській обласній друкарні, після чого пройшов армійську службу і у 1959 році вступив до Українського поліграфічного інституту на технологічний факультет.

Згодом випускник вишу працював науковим співробітником у профільному НДІ поліграфічної промисловості, а з 1978 року розпочав викладацьку діяльність в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова.

Степан Гунько пройшов шлях від декана технологічного факультету (1980 – 1989) до ректора академії (1989 – 2003), а пізніше працював професором та виконував обов’язки завідувача кафедри технологій додрукарських процесів.

Завдяки його зусиллям у 1991 році до 130-річчя мецената Євгена Чикаленка на фасаді колишнього Академічного дому (вул. Коцюбинського, 21) відновили знищену у 1928 році мармурову дошку із золотим написом про його грошовий внесок у розмірі 40 тисяч карбованців на створення житла для українських студентів у Львові.

Паралельно він активно займався державотворчою діяльністю: обирався депутатом Львівської міськради (1990 – 1994), працював у керівництві обласного осередку “Просвіти” (1990 – 2000) та очолював видавничу комісію НТШ.

За вагомі досягнення видатний діяч був нагороджений орденом “За заслуги” III ступеня.

Парастас за спочилим відправлять 5 травня о 19:00 у храмі Св. мч. Климентія Шептицького на вул. Кривоноса, 1.