Сьогоднішня дата — час глибокої жалоби.
На щиті додому повернулися Руслан Косинський, Павло Лац, Василь Гайдич, Юрій Земський, Андрій Румак, Віталій Діоргієв, Ігор Зрайло, Юрій Яцук, Андрій Молинський, Орест Телепко та Володимир Хохленко.
Львівська область прощається з 11 своїми відважними синами – захисниками рідної землі, про що інформує прес-служба ЛОВА.
У надважких боях на території рф поліг 42-річний Руслан Косинський з Шептицького району (село Теляж). Його серце зупинилося 19 січня 2025 року біля села Миколаєво-Дар’їно, що в Суджанському районі Курської області. Чоловік служив у військовій частині А4689 з 2024 року. Лише до 18 травня бійця вважали зниклим безвісти.
Запорізький напрямок став останнім для 45-річного полковника Павла Лаца із Шептицького. Досвідчений офіцер очолював відділення психологічної підтримки персоналу та був заступником командира військової частини Т0910 з цього ж напрямку. Життя військовослужбовця обірвалося під час виконання бойового завдання 30 травня неподалік села Любицьке.
Дніпропетровщина забрала життя одразу кількох воїнів, серед яких – 45-річний Василь Гайдич із Золочівщини (село Задвір’я). Військовий обороняв Україну з травня 2024 року. Він виконував обов’язки майстра-номера обслуги мінометного взводу мінометної батареї 3-го десантно-штурмового батальйону. Воїн загинув 27 травня під час захисту села Гаврилівка Синельниківського району.
У тому ж Синельниківському районі, біля Гаврилівки, 27 травня поліг і його земляк Юрій Земський. Мешканець села Клетоків Золочівського району приєднався до лав Збройних Сил України у жовтні 2025 року. Молодший за віком боєць служив майстром у відділенні ударних безпілотних систем 1 десантно-штурмового батальйону. Захиснику назавжди залишиться 31 рік.
Донеччина стала місцем загибелі для 50-річного Андрія Румака зі Стрийської громади (село Великі Дідушичі). Стрілець-санітар із відомої 10 окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс» поліг у бою біля Роздолівки ще 31 травня 2024 року. Довгий час родина перебувала в невідомості, адже військовий офіційно вважався зниклим безвісти.
Краматорський напрямок забрав життя 39-річного уродженця села Ясниська Яворівського району Віталія Діоргієва. Чоловік став на захист нашої держави у 2024 році. Боєць служив у 45 окремій артилерійській бригаді імені генерала Мирона Тарнавського. Життя артилериста обірвалося 24 травня біля населеного пункту Сидорове.
Ще двох захисників Миколаївської громади тривалий час вважали зниклими безвісти, але страшні звістки підтвердилися. На Дніпропетровщині під час виконання завдань загинули Ігор Зрайло та Юрій Яцук. Перший захисник був родом із села Більче, він поліг біля Вишневого. Другий воїн народився у селі Рудники, його бойовий шлях завершився поблизу Вербового.
Львів сумує за своїм земляком Андрієм Молинським, який загинув 16 вересня 2025 року. Боєць воював з 2024 року у складі 125 окремої важкої механізованої бригади. За видатні заслуги його відзначили медаллю «Ветеран війни» та почесним знаком «Відвага і честь». Мужньому захиснику було 44 роки.
Інший полеглий львів’янин Орест Телепко пішов із життя 23 травня 2025 року. Чоловік боронив державу з 2024 року в лавах 3 бригади оперативного призначення імені полковника Петра Болбочана «Спартан» Національної гвардії України. Старшому за віком військовослужбовцю виповнилося 54 роки.
Тяжка недуга обірвала життя 55-річного кадрового військового Володимира Хохленка із села Солонка Львівського району. Чоловік помер від хвороби 31 травня. Захисник мав колосальний досвід: брав участь в АТО та миротворчих місіях в Іраку, служив у ССО та Генеральному штабі ЗСУ. Свою службу він завершив на посаді начальника адміністративного відділу частини А5023, маючи безліч нагород.
Залишити коментар