Україна опинилася в унікальних умовах реального часу. Поки триває повномасштабна війна, вітчизняні правозахисники фіксують масштабні звірства окупантів, перебуваючи безпосередньо в епіцентрі подій. Цей безпрецедентний для світової історії досвід став основою нового етапу масштабного проєкту «Документування та аналіз міжнародних злочинів, вчинених збройними силами Росії після 24 лютого 2022 року», презентація якого під назвою «Докази для майбутнього правосуддя» відбулася у Львові 7 липня 2026 року. Ініціативу підтримує Європейський Союз.
Головне завдання проєкту — системна допомога цивільним жертвам агресії РФ.
Паралельно збираються докази для українських та міжнародних судів. Цю місію виконує відома коаліція «Трибунал для Путіна». Провідним аплікантом ініціативи виступає Харківська правозахисна група (ХПГ). Її партнерами стали Українська Гельсінська спілка з прав людини, Антидискримінаційний центр «Меморіал» із Брюсселя, а також Центр громадянських свобод як асоційований учасник. Захід об’єднав українських правозахисників, журналістів, експертів та іноземних партнерів.
Статистика та юридична реальність задокументованого насильства
База даних коаліції вражає масштабами.
На момент презентації правозахисники зафіксували вже 111 250 епізодів міжнародних злочинів. Крім того, ХПГ окремо веде понад 19 тисяч кримінальних проваджень, захищаючи інтереси постраждалих. Тільки за останні дев’ять місяців моніторингові групи здійснили 212 виїздів у деокуповані громади. З них лише за вказаний період документатори внесли до бази 21,5 тисячі нових епізодів, серед яких — понад 1200 загиблих і майже 8 тисяч поранених цивільних.
Водночас журналісти поцікавилися причинами очевидного дисонансу між величезною базою даних та реальною кількістю судових вироків.
Директор ХПГ Євген Захаров пояснив, що ключовою проблемою залишається саме ідентифікація конкретних виконавців злочинів. Громадські організації не намагаються підмінити державні органи, а тісно співпрацюють з ними задля встановлення персональних даних підозрюваних. Судовий розгляд стає можливим одразу після ідентифікації осіб. Наразі в Україні вже ухвалено понад п’ятсот вироків за міжнародні злочини. Правозахисник нагадав, що справедливість не має строків давності.
Системні катування як виклик для міжнародного права
Жорстоке поводження окупантів є тотальним.
Захаров констатував, що практично кожен цивільний, який пройшов через незаконне ув’язнення на загарбаних територіях, зазнав нелюдського поводження. Наразі документально підтверджено 1139 випадків катувань цивільних осіб. На жаль, 115 людей були замордовані до смерті, а серед постраждалих опинилися 25 дітей. Побиття, використання електроструму та імітація розстрілів у місцях несвободи мали скоординований, системний характер.
Україні доводиться самотужки створювати нові прецеденти.
Вітчизняні фахівці спираються на досвід трибуналів щодо Руанди та колишньої Югославії, а також на правила Стамбульського протоколу. Проте сучасні російські злочини часто не мають аналогів у світі. Йдеться про безпрецедентні масштаби депортації дітей та специфічні форми насильницьких зникнень цивільних. Тому українська юридична практика зараз фактично формує оновлені стандарти для всього демократичного світу.
Психологічний бар’єр та людський вимір правосуддя
Реальна картина воєнних злочинів є значно більшою за офіційну статистику.
Юрист УГСПЛ Руслан Тополевський підкреслив, що оприлюднені цифри відображають лише документально підтверджені факти. Багато постраждалих відмовляються говорити через страх повторної травматизації. Координаторка львівського Центру допомоги врятованим Мирослава Квасниця додала, що люди після катувань чи сексуального насильства потребують тривалої реабілітації. Тільки після стабілізації стану потерпілі стають готовими свідчити слідству. Захаров підтвердив, що чимало громадян приймають допомогу, але забороняють вносити свої дані до баз.
Саме психологічна підтримка стає першим кроком до відновлення справедливості.
Більшість виїздів моніторингових груп на деокуповані території відбувалися за обов’язкової участі психологів. Це дозволило надати кризову допомогу сотням потребуючих. Правозахисники впевнені, що без залучення громадянського суспільства жодна правоохоронна система світу не витримала б такого навантаження. Громадський сектор допомагає фіксувати шкоду екології та збирати докази для міжнародного Реєстру збитків.
Політичний вплив фіксації злочинів та позиція ЄС
Документування необхідне не лише для судових засідань.
Виконавча директорка Центру громадянських свобод Олександра Романцова зазначила онлайн, що перевірені факти потрібні міжнародній спільноті вже зараз. Вони дозволяють іноземним урядам ухвалювати зважені політичні рішення щодо підтримки України. Своєю чергою, керівник відділу європейської інтеграції та верховенства права Представництва ЄС в Україні Осієр Сантільян запевнив у непохитній підтримці українських інституцій та неурядових організацій. Він наголосив, що безкарність завжди провокує нові звірства.
Європейський Союз наполягає на суворому дотриманні гуманітарного права.
Світ уже побачив безліч доказів незаконних убивств, депортацій та ударів по цивільній інфраструктурі з боку РФ. Сантільян, спираючись на свій досвід роботи на Близькому Сході, в Колумбії та на Балканах, підкреслив важливість фокусу на жертвах війни. Потерпілі повинні зайняти центральне місце в історичній пам’яті. Крім національних судів, правозахисники вже направили сотні заяв до Комітету ООН з прав людини та понад дві тисячі звернень щодо зниклих осіб до профільної Робочої групи ООН. Створення Спеціального трибуналу щодо злочину агресії має значно прискорити міжнародний розгляд цих справ.
Залишити коментар