Дев’ятьох відважних Героїв провели в останню путь.
Масштабна церемонія прощання з українськими військовослужбовцями відбулася вчора у громадах Львівщини, про що сповістили представники ЛОВА.
Серед тих, хто повернувся додому на щиті, є ветерани попередніх етапів війни та бійці, які повернулися рятувати Батьківщину з еміграції. Досвідчений воїн Роман Сенів із Дрогобицької громади пройшов пекло АТО, а після початку повномасштабної агресії негайно приїхав з-за кордону до лав ЗСУ. Старший солдат служив у військовій частині А4010. Наприкінці 2023 року він заслужив почесний нагрудний знак «Золотий Хрест» від Головнокомандувача ЗСУ. Життя 47-річного захисника обірвалося 13 травня.
Інші бійці віддали свої життя безпосередньо у важких оборонних та наступальних операціях на фронті. Уродженець Борислава Юрій Дутка став до лав армії у 2024 році. Боєць воював на території Донеччини у складі 5-ї окремої важкої механізованої бригади Сухопутних військ. Військовослужбовець поліг під час виконання бойових завдань 12 грудня 2024 року.
Курський напрямок став останнім рубежем оборони для кількох наших земляків. Львів’янин Андрій Ляшенко мобілізувався у 2024 році. Він захищав державу в гарячих точках Курщини разом із побратимами з 95-ї окремої десантно-штурмової Поліської бригади. Серце відважного воїна зупинилося 4 листопада 2024 року.
Деякі родина чекали звісток про своїх близьких довгими місяцями невідомості. Мешканець Шептицького Віталій Демчук служив молодшим сержантом і навідником у в/ч А1962. Понад півтора року військового вважали зниклим безвісти. Офіційно підтверджено, що він поліг 10 листопада 2024 року біля села Терни на Донеччині.
Аналогічна доля спіткала ще кількох бійців, чий статус тривалий час залишався невизначеним. Мешканець Сокаля Юрій Галюйко командував бойовою машиною та механізованим відділенням у складі військової частини А-4574. Після довгих місяців невідомості підтвердилася його загибель під час бойового виходу 18 травня 2024 року.
Сумні звістки з Курської області підтвердили також загибель літнього захисника. Віктор Ставничий зі Стрия теж тривалий час перебував у списках зниклих. Воїн поліг під час бойової операції в Курській області 14 вересня 2024 року. Чоловікові було 53 роки.
Частина військових пішла з життя через підірване важкою службою здоров’я. Назарій Павлів із селища Журавно Стрийського району мав звання старшого солдата та працював водієм у в/ч А4093. Через значне погіршення здоров’я чоловіка звільнили з війська у 2023 році. Його відзначили медаллю «Хрест Доблесті». Життя 34-річного ветерана трагічно перервалося 18 травня.
Запеклі бої на Покровському напрямку забрали життя мешканця Судововишнянської громади. Старший солдат Юрій Іванський із села Малі Мокряни виконував завдання у військовій частині А4447. Свій останній бій чоловік прийняв 28 листопада 2024 року неподалік міста Курахове.
Останній спочинок на рідній землі знайшов і десантник Василь Тупичак із села Довге-Гірське Східницької громади. Він підписав контракт 17 серпня 2024 року. Воїн служив у десантно-штурмовому підрозділі 13-го окремого батальйону імені Героя України полковника Тараса Сенюка. З 27 лютого 2025 року його вважали зниклим безвісти. Герой поліг біля Лебедівки Суджанського району Курської області.
Земляки зустріли траурні кортежі на колінах.
Вічна слава і пам’ять полеглим оборонцям України.







Залишити коментар